Жила-була тиха, скромна Зіронька, на цілому небі такої не знайти. Її однолітки-зірочки вже давно виблискуючи навколо промінням, хвалились одна перед одною своїми здобутками. Мала Зіронька не вважала, що у неї теж такий яскравий блиск, як у подруг. Вона не вміла та й не любила хвалитись собою. Проте, ще не було такого випадку, щоб вона комусь не допомогла, не поспівчувала. Чи то одинокий подорожній заблукає в нічній темряві, чи якась тваринка, вона одразу ж спішить їм на поміч.
Якою б холодною або похмурою не видалася ніч, маленька Зіронька завжди була на своєму місці.
Вона думала: «А може сьогодні якраз той день, що комусь потрібна буде моя допомога!», і рушала на варту. В той час, як її подруги веселилися і підморгували молодому Місяцю, Зіронька стояла на чатах.
за таку відданість роботі і скромність, подруги називали її дивакуватою. Можливо, через це з нею мало хто й дружив. Дехто з великих зірок до Зіроньки навіть не вітався. Особливо гордою була одна Холодна Красуня з іншого кінця неба.
Одного разу посеред зими зібралися зірочки серед неба хоровод водити. Убрали свої найблискучіші шати, що їм батьки придбали, та й ну красуватись серед ясної ночі. Тільки мала Зіронька, не могла собі того дозволити, бо й батьки її були скромними, тож стояла собі тихо скраєчку - не кликали її товаришки до танцю.
Аж тут раптом урочисто пролунав янгольський голос:
- Прошу уваги!
Навіть дядько Місяць, що було задрімав, показався з-за хмари.
- Що трапилось? – стали перешіптуватись між собою зірочки. - Що сталося? Що скоїлося?
- Наш Творець хоче, щоб одна з вас послужила Йому у важливій справі! - мовив Янгол.
- Я! Я! Я! – загаласували одна перед одною зірки.
- Тихо будьте! – обізвалась Холодна Красуня з іншого кінця неба. – І так зрозуміло, що наш Творець вибере найкращу, тобто мене.
Замовкли всі: «І правда, кого ж, як не її може вибрати Творець неба і землі для Своєї важливої справи?»
А Холодна Красуняя вже пропхалася наперед і стала перед Янголом.
- Ось я! – зверхньо поглянувши на своїх подруг-зірочок, мовила вона.
- Ні, не про тебе казав мені Творець, а… - Янгол розгублено озирнувся. – А! – вигукнув зраділо. – Ось вона!
Всі зірки та Місяць глянули на скромну Зіроньку та здивувалися.
Зітхнули зірки: «З Творцем не сперечаються. Йому видніше». Але й сказати щось погане про приятельку не могли - мала вона, проте старанна.
Отак полетіла Зронька нову службу нести. Безстрашно залишила рідний куточок небес і поринула в невідомі краї. Їй було досить знати, що її потребував Сам Творець.
* * *
У темному небі, над Вифлиємом ярскраво горіла Велична Зоря. Її світло вказувало шлях до міста Давидового, в якому народилося Дитятко Боже - Ісус Христос, Спаситель світу. Три мудреці-звіздарі поспішали за її променями до вертепу - вклонитися новонародженому Цареві, тому Хто створив землю і розпростер небеса, і навіть кожну зірку знав на ймення.
* * *
- Яка вона гарна! Яка ясна! Чому ми раніше не помічали її краси? - шепотіли поміж собою серед ночі зірки.
- А я її знаю! Вона була моєю подружкою! - радісно хвалилась одна дрібна Зірочка, показуючи на Вифлиємську Зорю, яка колись була малою смиренною Зіронькою, та за Божим промислом того дня стала відомою на цілий світ і на всі віки.
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 6428 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Открой свое сердце. - Анатолий Бляшук Люди сегодня впадают в две крайности. Первая – они отрицают существование Бога, а вторая, они обвиняют Бога во всех своих проблемах.
Мне не раз приходилось слышать от людей жалобы на то, что Бог где-то не сохранил их ребенка, кому-то не помог в жизни, в бизнесе, в семье, и т. п. И все эти люди действительно были обижены на Бога. Но у меня к ним есть тоже несколько вопросов: просили ли вы Бога, чтоб Он хранил ваших детей, чтоб Он благословлял ваш бизнес, ваши семьи…? Почему вы думаете, что Бог должен все это делать автоматически? Вы ведь не заключали с Ним ни какого соглашения, и не подписывали ни какого контракта. Вы не можете господствовать над Богом. Вы даже не можете господствовать над своей жизнью. Часто ли вы благодарите Его за то, что встали с постели, за то, что можете сегодня работать своими руками и обеспечивать свои семьи. Ходите ли вы Его путями…? Если нет, тогда и не спрашивайте, почему Бог не делает то-то и то-то в вашей жизни. Для начала вам нужно Его впустить в свою жизнь….
